Рівень імуноглобулінів при гострому і хронічному бактеріальному риносинуситі

  • Mahmoud Jоmaa Al Hariri
  • S. Semenenko
  • R. Furman

Анотація

Мета: дослідити концентрації імуноглобуліну А (секреторний і загальний) на тлі базисної терапії та імуномудолятора (інозин
пранобекс) і бактеріофага (стафилококовий, піофаг) у хворих з гострим і хронічним бактеріальним риносинуситом.
Матеріали та методи. Обстежили 60 пацієнтів віком від 19 до 85-ти років, які були хворі на різні форми риносинуситу. Усі
пацієнти поділені на дві групи: у І ввійшли 30 пацієнтів (група контролю), хворі на гострий бактеріальний риносинусит, які
знаходились на базисній терапії, що включала антибактеріальну, патогенетичну, симптоматичну, протизапальну терапію,
лізати бактерій та ін.), ІІ групу склали 30 пацієнтів з діагнозом гострий бактеріальний риносинусит, у базисну терапію яких
додавали імуномодулятор (інозин пранобекс) і бактеріофаг (стафілоккоковий або піофаг у залежності від мікрофлорі). Для
вивчення факторів уродженого імунітету оцінювали абсолютну кількість лейкоцитів і нейтрофілів периферичної крові,
дослідження факторів адаптивного імунітету включало: визначення імуноглобулін А в сироватці крові, секреторного Ig А в
назальному секреті.
Результати. Із 60 обстежених пацієнтів у 44-х за цей період було досягнуто повне клінічне одужання (73,3 %). У 16 хворих
повного зникнення симптомів захворювання після 12-ти тижнів лікування відмічено не було, тобто був констатований пере-
хід ГБРC у хронічну форму. Рівень хронізації склав 26,7 %. У групі пацієнтів, якы лікувались базисною терапією, через 12 тиж-
нів спостерігалась концентрація sIgA у 22,5 %; IgA в 17,6 % (із 30 хворих на ГБРС через 12 тижнів 16 хворих на хронічний
риносинуситом 53,3 %), а у групі пацієнтів з додаванням імуномодулятора і бактеріофага sIgA збільшення в 4,4 разу, IgA у
2,8 разу із 30 хворих на ГБРС через 12 тижнів перехід у хронічну форму не було.
Висновки. При лікуванні хворих з риносинуситом препаратами базисної терапії спостерігали низьку відповідь імунної
системи і триваліший перебіг захворювання на відміну від пацієнтів, яким у базисну терапію додано імуномодулюючий
препарат і бактеріофаг (стафілококовий або піофаг у залежності від мікрофлорі); це дозволило в 4,3 разу підвищити кон-
центрацію sIgA й у 2,7 разу концентрацію IgA, тобто досягти достатнього рівня імунної відповіді. Терапевтичний ефект,
який був отриманий при додаванні імуномоделюючого препарату і бактеріофага (стафілококовий або піофаг у залежності
від мікрофлорі) в базисну терапію, є підставою для більш глибокого вивчення механізмів дії цих препаратів при лікуванні
хворих з риносинуситом для зменшення випадків хронізації процесу.
Ключові слова: секреторний імуноглобулін, бактеріофаг, риносинусит, хронічний риносинусит, місцевий імунітет.

Біографії авторів

Mahmoud Jоmaa Al Hariri

Аль Харірі Махмуд Жумаа – лікар-оториноларинголог,
аспірант кафедри клінічної фармації та клінічної фармакології Вінницького національного медичного університетуім. М. І. Пирогова.
Адреса: 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 56. Тел.: (096) 777-57-75. E-mail: alhariri.mahmoud75@gmail.com.

S. Semenenko

Семененко Святослав Ігорович – канд. мед. наук,
доцент кафедри клінічної фармації та клінічної фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.
Адреса: 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 56. Тел.: (067) 747-17-48. E-mail: semenenkos1@rambler.ru.

R. Furman

Фурман Руслан Леонідович – канд. мед. наук, асистент кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії
Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.
Адреса: 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 56. Тел.: (067) 729-51-50. E-mail: furmanruslan1977@gmail.com.

Посилання

1. Золотова А.В., Свистушкин В.М. Современные особенности течения острого
риносинусита у детей // Consilium Medicum, 2015. – № 1: 90–93.
2. Красильников И.В., Лыско К.А., Отрашевская Е.В., Лобастова А.К. Препараты
бактериофагов: краткий обзор современного состояния и перспектив развития //
Сибирский медицинский журнал, 2011, том 26, № 2, выпуск 2: 33–37.
3. Крюков А.И., Студеный М.Е., Артемьев М.Е. Лечение пациентов с риносину-
ситами: возможности консервативного и оперативного воздействия // Медицинский
совет, 2012. – № 11: 92–96.
4. Попович В.І. Гострий вірусний риносинусит: сучасні погляди на етіопатогенез,
діагностику та лікування // Здоров’я України, 2015, 1 (29): 14–15.
5. Шадыев Т.Х. Острый синусит // Русский медицинский журнал, 2013, т. 21,
№ 11: 567-572.
6. Aring A.M., Chan M.M. Acute Rhinosinusitis in Adults // Am. Fam. Physician, 2011,
May 1, 83 (9): 1057–1063.
7. Fokkens W.J., Lund V.J., Mullol J. et al. European Position Paper on Rhinosinusitis
and Nasal Polyps // Rhinol. Suppl, 2012. – Vol. 23, 1–298.
8. Hamilos D.L. Chronic rhinosinusitis: Epidemiology and medical management //
J. Allergy Clin. Immunol., 2011. – 128: 693–707.
9. Stank Iewics J. (2011) Impact of chronic rhinosinusitis on work productivity
through one year follow-up after balloon dilation of the ethmoid infundibulum // Int Forum of
Allery and Rhinology, 1: 38–45.
10. Videler W.J., van Hee S.M., Reinartz C., Georgalas F.W., Meulen K., Fokkens W.D.
Long term, low-dose antibiotics in recalcitrant chronic rhinosinusitis: A retrospective analysis //
Rhinology, 2012, 50 (1): 45–55.
Опубліковано
2018-08-31
Розділ
ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЬОВА ХІРУРГІЯ ТА ХІРУРГІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ