Значення діагностики переломів вінцевого відростка нижньої щелепи у виникненні дисфункцій скронево-нижньощелепних суглобів

Т. Л. Глущенко

doi:10.33295/1992-576X-2025-6-35

Автор(и)

Т. Л. Глущенко Навчально-науковий інститут стоматології та лабораторної медицини ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна https://orcid.org/0009-0009-8534-5078

DOI:

https://doi.org/10.33295/1992-576X-2025-6-35

Ключові слова:

перелом вінцевого відростка нижньої щелепи, діагностика дисфункцій скронево-нижньощелепного суглоба, методи лікування дисфункцій скронево-нижньощелепного суглоба, профілактика ускладнень нелікованого перелому вінцевого відростка нижньої щелепи

Анотація

Резюме. Проблематика етіологічного чинника виникнення розладів скронево-нижньощелепного суглоба стає все більш актуальною. За останні 10 років кількість публікацій, пов’язаних з цією тематикою, значно виросла. Однак, дотепер травматичний фактор розвитку розладів СНЩС був недостатньо висвітлений через ускладнений аналіз та недостатню діагностику. За аналітичними даними, переломи нижньої щелепи є найчастішим видом переломів кісток лицьового черепа, серед яких переломи вінцевого відростка нижньої щелепи складають згідно з даними провідних науковців від 19 до 35 %, з яких 84 % випадків — односторонні переломи, а 16 % — двосторонні.
Мета: встановити значення діагностики переломів вінцевого відростка нижньої щелепи як етіологічного чинника виникнення розладів скронево-нижньощелепного суглоба.
Матеріали та методи. Було відібрано 50 пацієнтів віком від 12 до 72 років, які звернулись через больові розлади СНЩС та у яких були виявлені раніше недіагностовані та неліковані переломи вінцевого відростка нижньої щелепи. Всім пацієнтам було проведено дослідження ділянки СНЩС методом конусно-променевої комп’ютерної томографії або магнітно-резонансної томографії та надалі здійснювали пальпацію (за картою болю М. Рокобано) та депрограмація жувальних м’язів (за методикою Д. Койса або П. Доусона).
Результати. У ході дослідження було виділено такі варіанти візуалізації застарілих переломів: 1) Ідеальна адаптація — випадки з високим ризиком бути недіагностованими; характеризуються повною чи майже повною відсутністю лінії перелому; визначаються за специфічною формою суглобової голівки, за даними опитування пацієнта та лише на початкових стадіях реабілітації; потребують дуже високої якості діагностики. 2) Оптимальна адаптація — лінія перелому добре візуалізується, навіть після багатьох років, має відновлену кортикальну пластинку, часто присутні деструктивні зміни у структурі кісткової тканини. 3) Низька адаптація — лінія перелому добре візуалізується, кортикальна пластинка зруйнована, присутні деструктивні зміни в структурі кісткової тканини.
Висновки. Встановлено, що серед пацієнтів, які звертаються через розлади у скронево-нижньощелепному суглобі, 15 % пацієнтів мають застарілу недіагностовану травму, що є етіологічним чинником розладів СНЩС, їх лікування має низку складнощів через великий термін розвитку даної патології. Це свідчить про необхідність обов’язкового проведення діагностичних заходів, зокрема променевих обстежень, у пацієнтів навіть з неочевидними ознаками травм щелепно-лицевої ділянки при первинному зверненні та при подальших зверненнях з ознаками розладів СНЩС.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Т. Л. Глущенко, Навчально-науковий інститут стоматології та лабораторної медицини ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна

Аспірант кафедри ортопедичної стоматології Навчально-наукового інституту стоматології та лабораторної медицини

Посилання

Alyahya, A., Bin Ahmed, A., Nusair, Y., Ababtain, R., Alhussain, A., & Alshafei, A. (2020). Mandibular condylar fracture: A systematic review of systematic reviews and a proposed algorithm for management. Br J Oral Maxillofac Surg, 58, 625–631. DOI: https://doi.org/10.1016/j.bjoms.2020.03.014

Lalloo, R., Lucchesi, L. R., Bisignano, C., Castle, C. D., Dingels, Z., Fox, J. T., et al. (2020). Epidemiology of facial fractures: incidence, prevalence and years lived with disability estimates from the Global Burden of Disease 2017 study. Injury Prevention, 1–9. DOI: https://doi.org/10.1136/injuryprev-2019-043297

Aksoy, E., Unlü, E., & Sensöz, O. (2002). A retrospective study on epidemiology and treatment of maxillofacial fractures. J Craniofac Surg, 13, 772–5. DOI: https://doi.org/10.1097/00001665-200211000-00012

Dayalan, N., Kumari, B., Khanna, S. S., Ansari, F. M., Grewal, R., Kumar, S., & Tiwari, R. V. C. (2021). Is Open Reduction and Internal Fixation Sacrosanct in the Management of Subcondylar Fractures: A Comparative Study. J Pharm Bioallied Sci, 13, S1633–S1636. DOI: https://doi.org/10.4103/jpbs.jpbs_352_21

Renapurkar, S. K., & Strauss, R. A. (2019). Temporomandibular Joint Trauma. Atlas Oral Maxillofac Surg Clin North Am, 27(2), 99–106. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cxom.2019.05.001. PMID: 31345496.

Rikhotso, R., Ferretti, C., & Reyneke, J. (2017). A system for decision-making process on whether to treat mandibular condylar fractures open or closed. Int J Oral Maxillofac Surg, 46:89. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ijom.2017.02.319

Thean, D., & Chang, F. (2024). Mandibular condylar fractures: A 5-year retrospective analysis comparing open versus closed reduction. ANZ J Surg, 94, 597–603. DOI: https://doi.org/10.1111/ans.18705

Singh, S. K., Kumar, A., Kapur, S., Singh, S. K., & Chaudhary, V. A. (2022). Randomised Comparative Study of Management of Subcondylar Fractures of Mandible-Conservative V/S Operative. Eur J Mol Clin Med, 9, 2766–2773.

Youssef SALY, Raghoebar II, Helmers R, de Lange J, Dubois L. (2025). Redefining and Identifying Evidence-Based Indications for Open Reduction and Internal Fixation in Mandibular Condylar Fractures: A Comprehensive Systematic Review and Evidence Analysis. Craniomaxillofac Trauma Reconstr, 18(2), 25. DOI: https://doi.org/10.3390/cmtr18020025. PMID: 40416066

Vanpoecke, J., Dubron, K., & Politis, C. (2020). Condylar Fractures: An Argument for Conservative Treatment. Craniomaxillofac Trauma Reconstr, 13, 23–31. DOI: https://doi.org/10.1177/1943387520902881

Yesantharao, P. S. M., Lopez, J. M., Reategui, A. B., Jenny, H. M., Najjar, O. B., Yu, J. W. D., Yang, R. D., Manson, P. N., Dorafshar, A. M., & Redett, R. J. (2021). Combined Symphyseal and Condylar Fractures: Considerations for Treatment in Growing Pediatric Patients. Plast Reconstr Surg, 148:51e–62e. DOI: https://doi.org/10.1097/PRS.0000000000008055

Davis, B. (2013). Late reconstruction of condylar neck and head fractures. Oral Maxillofac Surg Clin North Am, 25(4), 661–81. DOI: https://doi.org/10.1016/j.coms.2013.07.006. PMID: 24021625

Al-Moraissi, E. A., Wolford, L. M., Ellis, E., & Neff, A. (2020). The hierarchy of different treatments for arthrogenous temporomandibular disorders: A network meta-analysis of randomized clinical trials. J Craniomaxillofac Surg, 48, 9–23. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jcms.2019.10.004

Zhang, X., Li, K., Han, C., Li, H., & Liu, L. (2019). Prognosis of diacapitular condylar fractures: A multivariate analysis. Br J Oral Maxillofac Surg, 57, 1019–1024. DOI: https://doi.org/10.1016/j.bjoms.2019.08.025

Kolk, A., Scheunemann, L.-M., Grill, F., Stimmer, H., Wolff, K.-D., & Neff, A. (2020). Prognostic factors for long-term results after condylar head fractures: A comparative study of non-surgical treatment versus open reduction and osteosynthesis. J Cranio-Maxillofacial Surg, 48, 1138–1145. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jcms.2020.10.001

Han, X., Shao, X., Lin, X., Gui, W., Zhang, M., & Liang, L. (2020). Open Surgery Versus Closed Treatment of Unilateral Mandibular Condyle Fractures. J Craniofacial Surg, 31, 484–487. DOI: https://doi.org/10.1097/SCS.0000000000006080

Lee, J., Jung, H.-Y, Ryu, J., Jung, S., Kook, M.-S., Park, H.-J., & Oh, H.-K. (2022). Open versus closed treatment for extracapsular fracture of the mandibular condyle. J Korean Assoc Oral Maxillofac Surg, 48, 303–308. DOI: https://doi.org/10.5125/jkaoms.2022.48.5.303

Minervini, G., Franco, R., Marrapodi, M. M., Di Blasio, M., Isola, G., & Cicciu, M. (2023). Conservative treatment of temporomandibular joint condylar fractures: A systematic review conducted according to PRISMA guidelines and the Cochrane Handbook for Systematic Reviews of Interventions. J Oral Rehabil, 50, 886–893. DOI: https://doi.org/10.1111/joor.13497

Ortiz-Gutierrez, A. L., Beltran-Salinas, B., & Cienfuegos, R. (2019). Mandibular condyle fractures: A diagnosis with controversial treatment. Cir Cir, 87, 587–594. DOI: https://doi.org/10.24875/CIRU.18000507

Patel, H. B., Desai, N. N., Matariya, R. G., Makwana, K. G., & Movaniya, P. N. (2021). Unilateral condylar fracture with review of treatment modalities in 30 cases—An evaluative study. Ann Maxillofac Surg, 11, 37–41. DOI: https://doi.org/10.4103/ams.ams_312_20

Zhou, Z., Li, Z., Ren, J., He, M., Huang, Y., Tian, W., & Tang, W. (2018). Digital diagnosis and treatment of mandibular condylar fractures based on Extensible Neuro imaging Archive Toolkit (XNAT) PLoS ONE, 13:e0192831. DOI: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0192831

Ren, R., Dai, J., Zhi, Y., Xie, F., & Shi, J. (2020). Comparison of temporomandibular joint function and morphology after surgical and non-surgical treatment in adult condylar head fractures. J Cranio-Maxillofacial Surg, 48, 323–330. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jcms.2020.01.019

Rozeboom, A., Schreurs, R., Helmer, L., Dubois, L., Lobbezoo, F., & de Lange, J. (2023). Volumetric outcomes of treatment for unilateral condylar fractures: A pilot study. Adv Oral Maxillofac Surg, 9, 100399. DOI: https://doi.org/10.1016/j.adoms.2023.100399

Shikara, M., Bridgham, K., Ludeman, E., Vakharia, K., & Justicz, N. (2023). Current Management of Subcondylar Fractures: A Systematic Review. Otolaryngol Neck Surg, 168, 956–969. DOI: https://doi.org/10.1002/ohn.185

Nigel C. Smeeton. (2017). Dental Statistics Made Easy. Third edition. CRS London, UK: Press, 213 p. DOI: https://doi.org/10.1201/9781315381275

Gravetter, F. J., & Wallnau, L. B. (2015). Statistics for the Behavioral Sciences. 10th Edition. Printed in Canada, 755 p. ISBN: 978-1-305-50491-2.