Рівень кортизолу в ротовій рідині у хворих на генералізований пародонтит із проявами тривожності

Анотація

Актуальність. Розповсюдженість захворювань тканин пародонту серед дорослого населення працездатного віку 35–55 років достатньо висока та не має тенденції до зниження, що робить цю проблему надзвичайно актуальною. Психоемоційна установка на біль, негативний досвід попереднього лікування, стоматологічна тривожність хворого стримують відвідування клініки на довгий час, що загострює запалення та ускладнює лікування хворих на генералізований пародонтит із проявами тривожності.

Мета дослідження. Проаналізувати рівень кортизолу у ротовій рідині у хворих на генералізований пародонтит із проявами тривожності до та після лікування.

Матеріали та методи дослідження. Проведено дослідження рівня кортизолу у 157 хворих на генералізований пародонтит із проявами тривожності, віком 35–55 років, гендерний склад хворих — 45 чоловіків (28,7 %), 112 жінок (71,3 %). Пацієнти розподілені на три групи. Обстеження проводилось до лікування та після нього.

Результати дослідження. Встановлено, що рівень кортизолу у ротовій рідині підвищується у хворих на генералізований пародонтит у тих групах, де рівень тривожності підвищений або високий. До лікування у групах ГП-Т1 з помірним рівнем тривожності та у ГП-Т2 з високим рівнем тривожності виявлене значне підвищення кортизолу у ротовій рідині. Після проведених лікувально-профілактичних заходів показники рівня кортизолу зменшилися. Зокрема, у віковій групі 35–44 роки на ранок 10:00 рівень кортизолу зменшився з 3,02 ± 1,87 нг/мл до 2,52 ± 1,57 нг/мл. Це значно корелює (р ≤ 0,05) за критерієм Фішера з результатами по групі. У віковій групі 45–55 років до лікування рівень кортизолу становив 3,71 ± 1,9 нг/мл. Після лікування він зменшився до 2,77 ± 1,5 нг/мл, що також корелює з результатами по групі (р ≤ 0,05) за критерієм Фішера. У контрольній групі показники суттєво не змінилися. Таким чином, збільшення рівня запалення тканин пародонта при генералізованому пародонтиті та підвищення рівня тривожності збільшує рівень кортизолу у слині. Після проведеного лікування результати у групах суттєво змінилися, що статистично вірогідно (р < 0,05) відрізнялося від показників контрольної групи.

Висновки. Дослідження рівня кортизолу в ротовій рідині — це зручний неінвазивний метод, що дає змогу використати його для оцінки рівнів тривожності у пацієнтів. Проведене комплексне лікування та корекційно-профілактичні заходи щодо хворих на генералізований пародонтит із проявами тривожності дало можливість наблизити рівень кортизолу до референтних значень.