Стан твердих тканин зуба в осіб, що перехворіли на COVID-19

Анотація

Актуальність. Прийнято вважати, що головною причиною каріозної демінералізації є мікроорганізми. Проте посиленню процесу сприяє порушення мінерального обміну в порожнині рота і, в першу чергу, через недостатнє надходження мінералів природним чином зі слини.
Мета: вивчити вплив зниження функціональної активності слинових залоз на інтенсивність каріозного процесу й чутливість зубів до подразників у осіб, які перехворіли на COVID-19.
Матеріали та методи. У дослідженнях взяли участь 27 пацієнтів у віці 18–42 роки, 17 з них перехворіли на COVID-19. У всіх вивчали швидкість салівації, інтенсивність карієсу, індекс гігієни порожнини рота Гріна-Вермільйона (Г-В), розчинність емалі за допомогою шкали ТЕР-тесту, а також чутливість зубів до подразників.
Результати. У пацієнтів, які перехворіли на COVID-19, відразу після одужання спостерігалась виражена гіпосалівація (0,27±0,04 мл/хв.). Через рік цей показник суттєво не змінився; інтенсивність карієсу збільшилась на 35 %; індекс Г-В перебував на середньому рівні; ТЕР-тест мав високі показники і в більшості з них розвинулась гіперестезія зубів, що свідчить про превалювання демінералізації над ремінералізацією.
Висновки. 1. У пацієнтів, які перехворіли на COVID-19, знижується резистентність емалі і збільшується ризик розвитку каріозного процесу та появи підвищеної чутливості зубів через недостатню природну мінералізацію у зв’язку зі зменшенням кількості слини, що виділяється, – головного джерела надходження мінералів в емаль зуба.
2. Чинник мікробної контамінації демінералізованої емалі, що посилює процес, також не виключається. Проте при хорошій гігієні порожнини рота роль цього чинника значно знижується.
3. особи, які перехворіли на COVID-19, потребують диспансерного спостереження в лікаря-стоматолога, а також проведення лікувально-профілактичних заходів, що знижують ризик розвитку каріозного процесу.