Індикативні особливості тканинної та мікробної сенсибілізації в патогенезі генералізованого пародонтиту, афілійованого з ревматоїдним артритом

Анотація

Актуальність. Патогенезу генералізованого пародонтиту приділено багато досліджень, але дуже часто поза увагою дослідників залишається те, що генералізований пародонтит нерідко виникає на тлі внутрішніх хвороб організму, які зумовлюють не тільки особливі прояви перебігу генералізованого пародонтиту, але і можуть впливати на результати його профілактики та лікування. В цьому сенсі звертає на себе увагу ревматоїдний артрит, який супроводжується хронічним системним ураженням сполучної тканини.

Мета: визначення місця та інтеграційних особливостей тканинної та мікробної сенсибілізації в патогенезі генералізованого пародонтиту, афілійованого з ревматоїдним артритом.

Матеріал та методи дослідження. Імунологічні дослідження були проведені у 335 осіб, які були розподілені на 3 групи: 1 група — основна — складала 136 хворих ГП на тлі РА. 2 група — контрольна — 71 особа з захворюваннями ГП без ознак РА. 3 група — порівняльна — 128 осіб без захворювання ГП, які мали захворювання опорно-рухового апарату, не пов’язані з РА, та практично здорові люди. Пародонтальний стан пацієнтів оцінювали у двох групах з використанням наступних параметрів: індекс Silness-Loe (PI), індекс кровотечі (BОP), глибина кишені при зондуванні (PPD), рівень рецесії (REC), клінічний рівень прикріплення (CAL) і втрата зуба. Для визначення мікробної та тканинної сенсибілізації була застосована реакція гальмування міграції лейкоцитів (РГМЛ) з мікробними антигенами стрепто- та стафілококів, тканинними антигенами (кістковим та синовіальним). Всі отримані дані оброблені математичним методом варіаційної статистики.

Результати дослідження. У більшості хворих з ГП, афілійованим з РА, виявлена виражена сенсибілізація до антигену стрептокока, яка при хронічному перебігу ГП складала 70,3 ± 4,3 %. Загострений перебіг в цій групі супроводжувався високим рівнем сенсибілізації дещо у меншого процента хворих цієї групи та складав 62,5 ± 7,0 %. В контрольній групі частота сенсибілізованих осіб до антигену стрептокока була достовірно нижчою і складала 37,5 ± 8,9 при хронічному перебігу та 44,0 ± 6,1 при загостреному. У практично здорових людей без патології внутрішніх органів, опорно-рухового апарату та без захворювання на ГП цей показник становив тільки 26,0 ± 8,0.
Висновок. Наявність мікробної та тканинної сенсибілізації у хворих на ГП та РА свідчить про те, що подібні та перехресні антигени мікроорганізмів стрепто- та стафілокока зі сполучною тканиною є потенційним тригером для розвитку, як ГП так і РА, що є підставою вважати ГП та РА коморбідними захворюваннями з подібними патогенетичними механізмами розвитку.