Порівняльна клінічна характеристика застосування цифрових і аналогових відбитків на якість непрямих реставрацій у пацієнтів із дефектами твердих тканин жувальних зубів у різні терміни спостереження

Анотація

Вступ. Захворювання твердих тканин зубів визнано одним із найпоширеніших стоматологічних захворювань. Це в основному карієс зубів, вроджені дефекти, переломи, флюороз або кислотна ерозія. Виготовлення непрямих реставрацій, що потребують отримання відбитків щелеп, є одним із найпоширеніших методів відновлення твердих тканин зуба при значному їх руйнуванні. У сучасну епоху, коли інтерес до цифрової стоматології зростає, дослідники все ще остаточно не визначилися, чи забезпечує цифровий відбиток таку ж точність, як і звичайний відбиток для виготовлення непрямих реставрацій.

Мета. Провести порівняльну характеристику застосування цифрових і аналогових відбитків на якість  непрямих реставрацій у пацієнтів із дефектами твердих тканин жувальних зубів у різні терміни спостереження.

Матеріал та методи дослідження. У дослідженні взяли участь 58 пацієнтів віком 25–60 років, що звернулися на кафедру стоматології НУОЗ України імені П. Л. Шупика з метою ортопедичного лікування 79 дефектів твердих тканин бічних зубів при руйнуванні 50-60% їх оклюзійної поверхні. В ході ортопедичної реабілітації пацієнтам виготовляли непрямі реставрації - керамічні вкладки з використанням матеріалу E. MAX Press (Ivoclar Vivadent, Ліхтенштейн, Німеччина). Дослідна група була поділена додатково на 2 підгрупи залежно від методики отримання відбитка. До підгрупи А увійшли пацієнти, яким проводили цифрове сканування одноетапного двухфазного силіконового відбитка, в підгрупі Б — проводили зняття відбитків із застосуванням інтраоральної цифрової відбиткової системи (TRIOS®, 3shape). Ступінь руйнування оклюзійної поверхні жувальних зубів і вибір непрямої реставрації проводили із використанням індексу руйнування оклюзійної поверхні жувальних зубів для І і ІІ класу за Блеком (ІРОПЗ). Клінічну якість непрямих реставрацій оцінювали через 1 тиждень після встановлення реставрації та у віддалені терміни (12, 24, 36 місяців) за допомогою візуально-інструментального контролю та згідно з рекомендаціями переглянутих критеріїв FDI для оцінки прямих і непрямих реставрацій зубів (2023). Наявність запальних змін в тканинах пародонту визначали за допомогою індексу гінгівіту, наявність зубного нальоту визначали за допомогою індексу OHI-S (Green-Vermillion, 1964), індекс кровоточивості ясенної борозни (SВІ) визначали за методикою Miihlemann і Son до проведення непрямих реставрацій, під час 1-тижневого, 12-місячного та 24 місячного візитів після цементування.

Висновок. Стоматологічні реставрації, виготовлені за допомогою цифрових відбитків, показали подібну крайову невідповідність, як реставрації, виготовлені за допомогою традиційних методів відбитків (p>0.05). Бічні реставрації жувальних зубів, виготовлені за допомогою внутрішньоротового сканування за допомогою технології CAD/CAM, мають прийнятні результати щодо стану тканин пародонту, кольору, контуру, крайової адаптації та оклюзії. Незважаючи на те, що як пряма, так і непряма цифровізація виявилися однаково ефективними, цифрові відбитки показали переваги у сприйнятті пацієнта до процедури. Вони займають менше часу як для лікаря, так і для пацієнта, та полегшують цифровий робочий процес. Не було виявлено суттєвої різниці між звичайними та цифровими показами в точності наборів даних 3D.