Ефективність цифрових і звичайних відбитків, що застосовуються при дефектів твердих тканин зубів бічних оцінка сприйняття пацієнтів, комфорту лікування та витраченого часу

Анотація

Вступ. Точність остаточних відбитків суттєво впливає на якість виготовленого протеза. Передача ідеальних відбитків до зуботехнічних лабораторій завжди виконується лікарями стоматологами як частина щоденної роботи з виготовлення протезів у незнімному протезуванні. Точність відбитка залежить від самих матеріалів, типів відбиткових ложок і техніки відбитків. Для отримання відбитків високої точності застосовуються різні матеріали та техніки відбитків.

Мета. Провести порівняльну оцінку ефективності цифрових і звичайних відбитків, що застосовуються при заміщенні дефектів твердих тканин зубів бічних зубів: оцінка сприйняття пацієнтів, комфорту лікування та витраченого часу. Дослідити рівень стресу, який сприймається пацієнтом на етапах ортопедичного лікування.

Матеріал та методи дослідження. В дослідженні взяли участь 46 пацієнтів віком 25-60 років (22 чоловіки та 24 жінки), що звернулися з метою ортопедичного лікування 57 дефектів твердих тканин бічних зубів та не мали попереднього досвіду використання звичайних чи цифрових відбитків. Джерело стресу, яке сприймається пацієнтом, оцінювалося за допомогою модифікаційної версії тесту Нормана Кора. Звичайні відбитки зубних дуг знімали за допомогою поліефірного відбиткового матеріалу, а реєстрацію прикусу проводили за допомогою полісилоксанового матеріалу для реєстрації прикусу. Через два тижні тим же самим пацієнтам цифрові відбитки та сканування прикусу були виконані за допомогою внутрішньоротового сканера. Обидві процедури були оцінені за відчуттями пацієнтів та за допомогою візуальної аналогової шкали (VAS). Сприйняття пацієнтів до різних технік в отриманні відбитків оцінювали за допомогою стандартизованої анкети. Етапи обробки відбитків (вибір лотка, робочий час, тощо) записувалися в секундах.

Результати. Нами виявлені гендерні варіації у реакціях психоемоційного стану на конкретні стоматологічні втручання, підкреслюючи потенційні психологічні та емоційні відмінності між учасниками чоловічої та жіночої статі. Поширеність сильного і дуже сильного страху перед ортопедичним втручанням була дещо вищою серед жінок-учасниць, ніж чоловіків. Середній загальний час отримання відбитка традиційною технікою склав 831,11 ± 5,56 с. Вдвічі менше часу знадобилася для отримання відбитків за цифровою методикою - 396,07± 7,98 сек. У жінок при отриманні цифрових і звичайних відбитків показники VAS були нижчими, ніж у чоловіків, що свідчить про гірше сприйняття ними процедури. Проте при застосуванні цифрових відбитків і у жінок, і у чоловіків відчуттями пацієнтів за показниками VAS були суттєво вищими, що засвідчило перевагу використання цифрового методу отримання відбитків. Техніка цифрового відбитка була найбільш прийнятною для пацієнтів, як чоловіків, так і жінок, і всі суб’єкти віддавали їй перевагу. Проте треба відмітити різницю у розподілі вподобань між чоловіками та жінками.

Висновок. Результати проведеного дослідження вказують на те, що ефективність техніки цифрового відбитка була вищою, ніж традиційної техніки відбитка, щодо часу, витраченого на лікування, виникнення побічних реакцій, комфорту і сприйняття суб’єктів. Отже, внутрішньоротові сканери є однозначною перевагою для пацієнтів, які відвідують стоматолога.

Ключові слова: дефекти твердих тканин зубів, цифрові й стандартні відбитки, відчуття пацієнтів, рівень стресу.