Вивчення взаємозв’язку між гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, бруксизмом та ерозивними ураженнями твердих тканин зубів у практиці лікарів-стоматологів

Анотація

Вступ. Нещодавнє дослідження виявило наявність взаємозв’язку між бруксизмом, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) і втратою твердих тканин зубів, які можуть діяти спільно, атакуючи тверді тканини зубів як з хімічного (рефлюкс), так і з механічного (бруксизм) погляду. Оскільки бруксизм тісно пов’язаний із симптоматичною ГЕРХ, а пацієнти з частими симптомами бруксизму, як правило, страждають від ГЕРХ протягом тривалих періодів, стоматологи повинні розглядати оцінку статусу ГЕРХ як невіддільну частину медичного обстеження бруксизму, особливо важкого.

Мета дослідження. Провести вивчення взаємозв’язку між підтвердженою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), бруксизмом та ерозивними ураженнями твердих тканин зубів у 119 пацієнтів 25–65 років.

Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 119 пацієнтів із підтвердженою ГЕРХ, що звернулися на кафедру ортопедичної стоматології, цифрових технологій та імплантології НУОЗ України імені П. Л. Шупика впродовж 2021–2024 років з метою орто- педичного лікування втрати твердих тканин зубів. До 1-ї групи увійшли 56 пацієнтів з неерозивною формою, а до 2-ї групи — 63 особи з ерозивною формою ГЕРХ. Зі свого боку кожна із дослідних груп була додатково поділена на підгрупи А і Б. До підгруп А увійшли пацієнти із тривалістю перебігу ГЕРХ до 5 років, до підгруп Б — із перебігом ГЕРХ понад 5 років. До контрольної групи увійшли 17 пацієнтів без соматичної патології із санованою порожниною рота. Оцінку ступеня втрати твердих тканин зубів проводили з використанням індексу зносу зубів (TWI), оцінку якості життя пацієнтів із ГЕРХ та ураженнями твердих тканин зубів проводили за даними опитувальника OHIP-14 (Oral Health Impact Profile). Статистичний аналіз даних проводили за допомогою програми STATISTICA (StatSoft Inc., Tulsa, Oklahoma, USA).

Результати. У пацієнтів з діагностованою ГЕРХ бруксизм виявили у 58,9 % пацієнтів 1-ї та 73,0 % — 2-ї групи. При цьому в більшості випадків в обох групах бруксизм виявляли у підгрупах з тривалістю перебігу ГЕРХ понад 5 років. Незначну втрату твердих тканин визначали переважно у пацієнтів із перебігом ГЕРХ до 5 років (в 1 групі — у 3,6 % та у 2 групі — у 6,4 % відповідно). Більшість пацієнтів обох груп із перебігом ГЕРХ до 5 років мали індекс зносу зубів, що дорівнював 2 (30,4 % — в 1-й і 19,0 % — у 2-й). Водночас при тривалому перебігу ГЕРХ 30,4 % пацієнтів 1-ї та 23,8 % пацієнтів 2-ї групи мали виражену втрату твердих тканин зубів (ІЗЗ = 3). Повну втрату емалі з оголенням пульпи та оголенням вторинного дентину виявили у 12,5 % пацієнтів 1-ї групи з перебігом ГЕРХ понад 5 років, у 25,4 % — 2-ї (6,4 % — в підгрупі А й у 19 % — в підгрупі Б). За всіма питаннями анкети OHIP 14 пацієнтів з ерозивною формою та тривалим перебігом ГЕРХ мали значно гірші показники.

Висновок. Ми визначили зв’язок між ГЕРХ, бруксизмом і ерозивним ураженням зубів. ГЕРХ асоціювався з усіма типами бруксизму з різними коефіцієнтами шансів. Довгострокова ГЕРХ привела до вираженої втрати твердих тканин зубів (ІЗЗ = 3). Треба наголосити про необхідність мультидисциплінарного підходу до лікування пацієнтів даної категорії, адже соматична патологія може погіршувати стоматологічну, і навпаки.