Магнітно-резонансна томографія у пацієнтів з глибоким прикусом та порушеннями м’язово-суглобового комплексу

Анотація

Тенденція до прогресування поширеності розвитку патології глибокого прикусу серед пацієнтів з постійним прикусом, а також клінічні прояви у них дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів, спонукає до проведення поглибленої діагностики не лише стану зубо-щелепного апарату, а й аналізу морфології кісткових та м’якотканинних структурних елементів СНЩС.

Метою роботи було дослідження та аналіз особливостей положення та стану структурних елементів скронево-нижньощелепних суглобів у пацієнтів з глибоким прикусом та клінічними проявами дисфункції СНЩС.

Матеріали та методи дослідження. Для всебічного аналізу було обрано магнітно-резонансну томографію, оскільки вона дозволяє візуалізувати не лише кісткові елементи суглобів, а й м’які тканини, які є безпосередніми елементами скронево-нижньощелепних суглобів, а також які їх оточують. Було обстежено 75 пацієнтів з глибоким прикусом та порушеннями СНЩС. У дослідженні викладено основні результати вимірів співвідношень елементів СНЩС (розміри передньої, верхньої та задньої суглобових щілин; глибину нижньощелепної ямки), а також морфологічні зміни структурних елементів СНЩС, які виникли внаслідок впливу патологічного прикусу. Пацієнтів було розділено на дві групи дослідження залежно від ступенів клінічного прояву у них дисфункції (з легким (h = 1–2) та середнім (h = 5–6) ступенем тяжкості за Helkimo). За кутом нахилу верхніх різців відбувся поділ на підгрупи всередині досліджуваних груп. За результатами проведеного аналізу МРТ-досліджень пацієнтів досліджуваних клінічних груп було виявлено, що в осіб з ретрузією верхніх різців (2-га підгрупа груп І та ІІ) зареєстровано верхнє антеріальне зміщення суглобових головок нижньої щелепи, у досліджуваних з нормальною інклінацією різців та протрузією (1-ша підгрупа груп І та ІІ), зареєстровано верхнє постеріальне зміщення суглобових виростків. Передня суглобова щілина більша в обстежуваних пацієнтів 2-ї підгрупи груп І та ІІ, а нижньоще- лепна ямка глибша у пацієнтів 1-ї підгрупи груп І та ІІ.

Висновок: зміщення суглобових відростків нижньої щелепи у пацієнтів із ретрузією верхніх різців різко постеріальне. Отримані результати обґрунтовують необхідність подальшого та детального дослідження даної патології.