Взаємозв’язок клінічних, артроскопічних та імунологічних показників у пацієнтів із переломами голівки нижньої щелепи

Анотація

Актуальність. Одним із можливих етіологічних чинників виникнення післяопераційних ускладнень у пацієн­тів із переломами голівки нижньої щелепи (ПГНЩ) є травмування м’якотканних елементів суглоба у разі перелому та хірургічного втручання, а також каскад молекулярних імунних реакцій, що запускається під час травми, зумовлює розвиток і прогресування патологічних змін і формує хибне коло патогенезу захворювань скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС).

Мета: визначити взаємозв’язок між клінічними, артроскопічними і рентгенологічними показниками та вмістом прозапальних цитокінів у синовіальній рідині й капсулі СНЩС у пацієнтів із ПГНЩ у найближчому і віддаленому посттравматичному періоді, а також визначити їх вплив на функціональні результати відкритої репозиції і остеосинтезу в пацієнтів цієї категорії.

Результати і висновки. У разі ПГНЩ зі зміщенням уламків у СНЩС розвивається комплекс внутрішніх порушень, що полягає в формуванні гемартрозу (52 %), розвитку гострого синовіту із гіперемією та ін’єкцією судин капсули та ретродискових тканин, а також вивиху диска із перерозтягненням та розривами задньої зв’язки суглобового диска. Через 4 міс. прояви гострого синовіту зменшуються, натомість стають вираженішими дистрофічні зміни, що відповідають початковим стадіям остеоартрозу. Ці зміни відбуваються на тлі підвищення вмісту прозапальних цитокінів (TNF-α, CCL4), фактора росту ендотелію судин (VEGF) і фактора росту фібробластів (FGF4). Через 4 міс. після проведення остеосинтезу в більшості хворих рівні цитокінів знижуються у середньому на 70,5 ± 24,6 %, що є ознакою нормалізації функціонального стану ушкодженого суглоба. Проте у частини хворих виявлено зростання рівня цитокінів, що є ознакою зриву адаптаційно-компенсаторних механізмів і створює передумови для хронізації запальних процесів та розвитку дистрофічних змін із формуванням остеоартрозу. Між клінічними, імунологічними та артроскопічними параметрами існують статистично-вірогідні кореляційні залежності, що важливо для визначення віддаленого функціонального прогнозу та формування стратегії профілактики ускладнень. Так, переломи типу С асоційовані з більшою частотою ознак гострого травматичного артриту (­гіперемія капсули, ін’єкція судин), а підвищені рівні VEGF (r = – 0,72; р < 0,05) та CCL4 (r = – 0,7; р < 0,05) пов’язані зі зниженням відкривання рота у пізньому післяопераційному періоді. Крім того, існує вірогідний взаємозв’язок між ступенем гіперемії капсули та наявністю хрускоту в СНЩС, що, за даним нашого дослідження, спостерігався у 33 % пацієнтів (r = 0,48).