Динаміка результатів електроміографії у пацієнтів із частковими дефектами зубних рядів до та після відновлення меж і конгруентності базисів знімних конструкцій

Анотація

Анотація. Часткова відсутність зубів є поширеною патологією, що часто потребує стоматологічної допомоги. Протипоказання до незнімних протезів роблять актуальними знімні протези, але їх використання має недоліки, зокрема, нерівномірний розподіл жувального тиску, який знижує жувальну ефективність. Дослідження показують, що під час традиційного протезування біоелектричні потенціали жувальних м’язів не досягають нормальних значень, а сила скорочень зменшується з кількістю відсутніх зубів, що підвищує актуальність проблеми у разі малого залишку зубів.
Мета: порівняти результати функціонального стану жувальних м’язів у пацієнтів, що користуються част­ковими знімними конструкціями зубних протезів до та після відновлення меж і конгруентності їх базисів.
Результати. У дослідженні взяли участь 67 пацієнтів з частковою відсутністю зубів, яким знімні протези заміщували дефекти зубного ряду: 37 — верхньої щелепи, 30 — нижньої. Оцінювали тонус жувальної муску­латури протягом року користування протезами з подальшим клінічним перебазуванням. Результати показали, що пацієнти першої групи мали чіткішу симетрію м’язів (РОС temp 78–81 %, POC mas 75–82 %), але найнижчу сумарну активність жувальних м’язів (1250 мВ/с). Найбільшу асиметрію спостерігали у другій групі (РОС temp 72–77 %, POC mas 59–64 %). У всіх групах переважала активність скроневих м’язів над жувальними, особливо у першій групі (Attiv –15 – –13 %). Індекс бічної напруги був найвищим у пацієнтів другої (Tors 18–21 %) і третьої (Tors 17–20 %) груп, у першій групі він був у межах норми (8–10 %). Сумарний м’язовий біопотенціал підвищився у всіх групах, у першій групі він був найнижчим (1470 мВ/с), а у третій — найвищим (1610 мВ/с).
Висновки. Дослідження показало значні відмінності у тонусі жувальної мускулатури та симетрії м’язів у пацієнтів з частковою відсутністю зубів, які користуються знімними протезами, залежно від класу дефекту зубного ряду за класифікацією Кеннеді. У пацієнтів першої групи симетрія м’язів була найчіткіша, проте активність жувальних м’язів — найнижча. Найбільшу асиметрію спостерігали у пацієнтів другої групі, що негативно впливає на жувальний апарат. У всіх групах переважає активність скроневих м’язів, що може свідчити про дисфункцію. Індекс бічної напруги нижньої щелепи вказує на підвищене навантаження у пацієнтів другої та третьої груп, тоді як у першої групи він був у межах норми. Посилення біопотенціалу вказує на адаптаційні зміни у м’язах, але найнижчі показники у першій групі підкреслюють необхідність моніторингу та оптимізації протезування для поліпшення жувальної ефективності та зменшення асиметрії.