Ортопедична реабілітація хворих з генералізованими формами патологічного стирання твердих тканин зубів, ускладнених дефектами зубних рядів із застосуванням дентальної імплантації

Анотація

Резюме. Патологічне стирання означається як швидко прогресуючий патологічний процес, що супроводжується вираже-
ною втратою емалі та дентину, естетичними, фонетичними та функціональними порушеннями зубощелепної системи, що
прогресує при дефектах зубних рядів. Ортопедичну реабілітацію хворих з патологічним стиранням твердих тканин зубів слід
проводити комплексно з урахуванням індивідуальних морфо-функціональних порушень. Поступове навантаження на ден-
тальний імплантат в умовах підвищеного оклюзійного навантаження сприяє превенції його перевантаження на адаптацій-
но-реабілітаційному етапі та пролонгації строку служби ортопедичної конструкції загалом.
Мета: підвищення ефективності ортопедичного лікування пацієнтів з патологічним стиранням твердих тканин зубів і
включеними дефектами зубних рядів за допомогою незнімних конструкцій зубних протезів із застосуванням методу ден-
тальної імплантації.
Матеріал і методи дослідження. Проведено клінічне, лабораторне обстеження та ортопедичне лікування 72 пацієнтів з
генералізованим патологічним стиранням твердих тканин зубів у віці від 35 до 65-ти років, 39 жінок і 33 чоловіки.
Серед спеціальних методів дослідження були застосовані аналіз діагностичних моделей, рентгенографія (ортопантомогра-
фія та комп’ютерна томографія). Для оцінки стабільності імплантатів використовували метод частотно-резонансного аналі-
зу із застосуванням приладу «Osstell ISQ».
Результати. Лікування проводили комплексно з урахуванням причинного фактора, загального стану здоров'я, віку хворого,
активності перебігу патологічного процесу шляхом відновлення анатомічної форми зубів і заміщення дефектів зубних рядів
ортопедичними конструкціями з опорою на дентальні імплантати. Дентальну імплантацію в ділянці дефектів зубних рядів
проводили за наявності достатнього об’єму кісткової тканини та відсутністю показань до кісткової аугментації. Протягом
першого місяця після встановлення імплантату відзначали зниження стабільності у з'єднанні «кістка–імплантат», потім на
другому і третьому місяцях після операції – підвищення стабільності імплантату, досягаючи максимальних показників через
рік, що вказує на ремоделювання кісткової тканини навколо імплантату.
Висновки. Патологічне стирання твердих тканин зубів супроводжується низкою морфо-функціональних змін зубощелепної
системи, які залежать від ступеня патологічного стирання та обтяжуються при наявності часткової втрати зубів.
Метод лікування слід вибирати залежно від клінічної форми, ступеня вираженості патології та наявності супутніх ускладнень.
Поступове навантаження дентального імплантату в умовах підвищеного оклюзійного навантаження сприяє превенції його
перевантаження на адаптаційно-реабілітаційному етапі та пролонгації строку служби ортопедичної конструкції загалом.
Ключові слова: патологічне стирання твердих тканин зубів, дентальна імплантація.