Нехірургічні методи лікування генералізованого пародонтиту (огляд літератури)

Анотація

Актуальність. Захворювання тканин пародонту належать до найпоширеніших патологій у стоматологічній практиці та мають значний вплив на якість життя пацієнтів, а генералізований пародонтит — мультифакторне дистрофічно-запальне захворювання, яке супроводжується прогресивною втратою м’яких і кісткових тканин пародонту. Несвоєчасна діагностика та відсутність адекватної терапії призводять до ускладнень і втрати зубів, що порушує функцію жування та естетику, знижуючи соціальну і психологічну адаптацію пацієнтів. У зв’язку з цим, актуальним є глибоке вивчення сучасних методів лікування пародонтиту, зокрема нехірургічних підходів, які дозволяють ефективно купірувати запальний процес, зберегти тканини пародонту та запобігти розвитку ускладнень. Важливим є також проведення аналізу та оцінка ефективності етапів пародонтологічного лікування, їхня комплексність, індивідуалізація та адаптація до клінічної картини кожного пацієнта.
Мета: провести аналіз наукових літературних джерел щодо методів нехірургічного лікування захворювань тканин пародонту, зокрема генералізованого пародонтиту, проаналізувати сучасні етапи пародонтологічного лікування, їх застосування при різних ступенях важкості захворювань тканин пародонту та їхніх ускладнень.
Матеріал і методи. Проведено аналіз наукових літературних джерел щодо методів лікування захворювань тканин пародонту в пошукових системах PubMed, Google Scholar, Research Gate, Wiley Online Library. Ключовими словами пошуку були: periodontitis, periodontal therapy, non-surgical treatment of periodontitis, Guided Biofilm Therapy, Scaling and Root Planning.
Результати дослідження та їх обговорення. Відповідно до клінічних рекомендацій Європейської федерації пародонтології (EFP), лікування пародонтиту І–ІІІ ступенів містить проведення чотирьох етапів лікування. Перший етап — це зняття над’ясенної біоплівки з поверхні зубів та попередження її наступної появи. Другий етап полягає у знятті під’ясенних зубних відкладень та застосуванні медикаментозного лікування. Третій етап — проведення повторного пародонтального кюретажу та хірургічних клаптевих операцій. Четвертий етап — підтримувальна терапія. Основним методом пародонтальної терапії є нехірургічне пародонтологічне лікування (NSPT), що включає метод Scaling and Root Planing (SRP) з використанням ультразвукових та ручних пародонтологічних інструментів. Сучасним напрямом у пародонтології є застосування протоколу Guided Biofilm Therapy (GBT) із використанням барвників для візуалізації біоплівки та її подальшим зняттям за допомогою повітряно-абразивних систем, що мінімізують травматизацію тканин.
Як допоміжна терапія застосовуються системні антибіотики, однак їх використання має бути зваженим через ризик антибіотикорезистентності. Застосування пробіотиків є необхідним для відновлення мікрофлори порожнини рота та зниження рівня пародонтопатогенів, прозапальних цитокінів та запобігання виникненням ускладнень захворювань тканин пародонту.
Доповненням при комплексному лікуванні пародонтиту є фізіотерапевтичні методи, які завдяки своїй протизапальній та аналгезуючій дії на тканини пародонту сприяють покращенню кровопостачання ясен. Використання концентратів тромбоцитів (PRF, I-PRF) відіграє важливу роль у регенеративному лікуванні пародонтиту, а саме через стимуляцію ними проліферації клітин і відновлення ушкоджених тканин. Так само застосування гіалуронової кислоти при дистрофічних захворюваннях тканин пародонту має протизапальну, антибактеріальну та остеокондуктивну дію.
Таким чином, сучасна концепція лікування пародонтиту базується на поетапному підході, що поєднує механічні, антибактеріальні, пробіотичні, фізіотерапевтичні та регенеративні методи, спрямовані на усунення біоплівки, контроль запалення та відновлення тканин пародонту.
Висновки. Сучасне лікування генералізованого пародонтиту має базуватися на принципах комплексності, етапності та індивідуалізації терапії. Такий підхід передбачає поетапну діагностику, усунення біоплівки та ­факторів ризику, проведення професійної гігієни та кюретажу пародонтальних кишень, хірургічних втручань, раціональне використання антибактеріальних препаратів, а також підтримувальну терапію. Особливу увагу слід приділяти проблемі антибіотикорезистентності, яка може виникати при необґрунтованому або неконтрольованому застосуванні антибіотиків. Впровадження сучасних методів лікування, як-от Guided Biofilm Therapy, застосування фізіотерапії (лазеротерапія, озонотерапія, електрофорезу), а також біотехнологічних засобів (PRF, гіалуронова кислота), дозволяють покращити клінічні результати, сприяти регенерації тканин та забезпечити довготривалу стабілізацію пародонтального статусу.