Клінічна оцінка ефективності карбокситерапії у зменшенні больового синдрому при лікуванні внутрішніх порушень скронево-нижньощелепних суглобів

Анотація

Анотація. За науковими даними світової літератури захворювання скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) є однією з найпоширеніших патологій у стоматологічній клінічній практиці, що охоплює до 95–98 % звернень пацієнтів, в середньому віком 18–45 років. Перебігу захворювання притаманний хронічний характер, що може супроводжуватися больовим синдромом, порушенням функції жування та значним зниженням якості життя. Традиційні методи лікування, до яких ми можемо віднести ортопедичні сплінти, фізіотерапію, медикаментозну терапію тощо, не завжди демонструють довершену ефективність і забезпечення довготривалого кон­тролю симптоматики.
Мета: оцінити клінічну ефективність застосування карбокситерапії як малоінвазивного методу лікування больового синдрому при внутрішніх порушеннях скронево-нижньощелепних суглобів, проаналізувати вплив на інтенсивність болю та отримані функціональні показники.
Матеріали та методи. З метою оцінки клінічної ефективності використання карбокситерапії у пацієнтів з больовим синдромом СНЩС, проведено проспективне клінічне дослідження на базі кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, у період з березня по жовтень 2025 року. У дослідження було включено 30 пацієнтів (22 жінки та 8 чоловіків) віком 20–42 років (середній вік 32,6 ± 6,1 року) з клінічно підтвердженими внутрішніми порушеннями СНЩС, що супроводжується хронічним больовим синдромом тривалістю понад 3 місяці. Діагноз встановлювався на основі клінічного обстеження, аксіографії, МРТ та індексу дисфункції за Helkimo.
Карбокситерапія проводилася за допомогою сертифікованого апарата Medexim INCO₂ (Словаччина), призначеного для дозованого введення очищеного медичного вуглекислого газу. Отримані нами результати дослідження підлягали статистичній обробці. Аналіз проводився за допомогою пакету EZR. Нормальність розподілу кількісних змінних (VAS, амплітуда відкривання рота) перевіряли за допомогою критерію Шапіро–Вілка (Shapiro–Wilk test). У разі нормального розподілу для порівняння показників до та після лікування застосовували парний t‑тест, а для міжгрупового порівняння — t‑тест для незалежних вибірок. При відхиленні від нормального розподілу використовували непараметричні методи — критерій Вілкоксона (Wilcoxon signed-rank test) для парних вибірок та незалежних вибірок. Рівень статистичної значущості p < 0,05.
Результати. У даному дослідженні нами визначено, що курс карбокситерапії у пацієнтів із внутрішніми порушеннями СНЩС та наявним больовим синдромом дозволяє отримати зниження інтенсивності болю за VAS і покращення амплітуди відкривання рота порівняно зі стандартним медикаментозним лікуванням. Карбокситерапія забезпечує локальний метаболічний та судинний вплив на прилеглі тканини, тому відповідає очікуваній реакції картини лікування — відсутність бажаного ефекту на 3‑й день, виражене зниження болю з 9‑го дня і максимальний ефект на 15‑й день з подальшим збереженням на 1–3 місяці. Отримані результати відповідають даним клінічних досліджень і систематичних оглядів, де показана ефективність локальних фізіотерапевтичних втручань (ін’єкційні методики, PRP, фізіотерапія) у зниженні болю та покращенні функції при м’язово‑суглобових дисфункціях СНЩС. Наші дані підсилюють наявні свідчення щодо доцільності включення карбокситерапії до комплексного лікування.
Висновок. Клінічне застосування карбокситерапії у пацієнтів із внутрішніми порушеннями та наявністю больового синдрому СНЩС забезпечує статистично та клінічно значуще зниження інтенсивності болю (перевищення MCID для VAS) та покращення амплітуди відкривання рота (перевищення порогу ≈ 5 мм). Отримані дані свідчать про доцільність включення карбокситерапії до комплексного лікування СНЩС, проте для остаточних рекомендацій потрібні більші та довготривалі дослідження, які дозволять сформувати персоналізований протокол лікування і профіль пацієнтів‑реципієнтів.