Клінічна оцінка патологічних змін в області дентальних імплантатів, уражених периімплантитом

Анотація

На виникнення периімплантиту впливає низка факторів ризику, сукупна дія яких компрометує прогноз функціонування встановленої інтраосальної опори, тобто впливає на результат протетичної реабілітації пацієнта. Наявні методи лікування периімплантиту не передбачають профілактичну складову у вигляді періодичного скринінгу із застосуванням клінічних та додаткових методів оцінки стану дентального імплантату та порожнини рота в цілому.
Мета: визначити поширеність та етіологічні чинники ризику виникнення периімплантаційних ускладнень у формі периімплантиту залежно від використовуваних протетичних конструкцій, тривалості їх функціонування та віку пацієнта.
Матеріали та методи дослідження. Основну групу склали 493 пацієнти ТОВ «Університетська стоматологічна поліклініка», м. Ужгород (211 чоловіків — 42,8 % та 282 жінок — 57,2 %), група контролю — 326 осіб без будь-яких патологічних змін в області встановлених внутрішньокісткових опор. Розподіл пацієнтів за віком проводився за 10-річною шкалою градації, критерій виключення — функціонування протетичних конструкцій терміном понад 10 років. З метою оцінки змін стоматологічного статусу пацієнтів периімплантитом проводили порівняння показників індексів зубного нальоту, кровоточивості, глибини зондування та втрати рівня кісткової тканини з аналогічними показниками пацієнтів контрольної групи. Опрацювання чисельних даних проводили в адаптованому програмному забезпеченні Microsoft Excel 2019 із застосуванням прикладних плагінів та утиліт XLSTAT та Analyse it.
Результати. Серед факторів ризику, які найбільшою мірою визначали можливість розвитку периімплантиту, слід виокремити такі: наявність пародонтальних уражень в анамнезі — ВР = 4,52 (95 % ДІ 2,7546–8,4768), наявність пародонтальних уражень на момент огляду — ВР = 4,94 (95 % ДІ 2,9375–8,8467), невідповідний рівень гігієни ротової порожнини — ВР = 4,23 (95 % ДІ 2,2352–8,4366), недотримання протоколу контрольних оглядів — ВР = 3,61 (95 % ДІ 1,9463–6,0468), рівень редукції кісткового гребня через 1 рік функціонування понад 2 мм — ВР = 3,96 (95 % ДІ 2,6746–5,3756).
Висновки. Поширеність периімплантаційних ускладнень у формі периімплантиту склали 12,64 % від загальної кількості імплантатів. Серед факторів ризику розвитку периімплантаційних уражень з найбільш вираженим рівнем прогностичного впливу: наявність пародонтальних уражень в анамнезі та на момент огляду, невідповідний рівень гігієни ротової порожнини, недотримання протоколу контрольних оглядів, рівень редукції кісткового гребня через 1 рік функціонування понад 2 мм, факт функціонування імплантатів як опор знімних протезів.