Індексна оцінка стану тканин пародонта в пацієнтів із генералізованим пародонтитом на тлі ішемічної хвороби серця

Анотація

Актуальність. На сьогодні генералізований пародонтит (ГП) вважають одним із вагомих факторів ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС). Наявність хронічних інфекційних вогнищ в тканинах пародонта при ГП сприяє розвитку системного запалення, посиленню атерогенезу та прогресуванню атеросклеротичних уражень судин. Водночас порушення кровообігу, характерні для ІХС, призводять до зниження тканинного живлення та оксигенації пародонтальних тканин, що сприяє їхній гіпоксії та зниженню регенеративних процесів. З огляду на взаємообтяжливий перебіг ГП та ІХС, актуальним залишається дослідження клінічних особливостей перебігу ГП на тлі кардіологічної патології, а також врахування місцевих факторів ризику при ГП для подальшої розробки ефективних схем корекції пародонтологічного статусу у пацієнтів з ІХС.
Мета. Провести комплексну індексну оцінку стану тканин пародонта та рівня індивідуальної гігієни порожнини рота у пацієнтів з ІХС для подальшого аналізу їхнього клінічного значення.
Матеріали та методи. Проведено стоматологічне обстеження 114 пацієнтів із ГП та ІХС, які склали основну групу. У групу порівняння було включено 35 пацієнтів з ГП, що не обтяжені ІХС. Стан тканин пародонта у досліджуваних групах оцінювали за допомогою пародонтальних індексів: РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс M. Massler, у модифікації С. Parma, 1960) та індексу кровоточивості ясен PBI (Papilla Bleeding Index, Mühlemann & Saxer, 1977). Визначення заходів лікування проводили за допомогою скринінг-тесту PSR (Periodontal Screening and Recording, AAP i ADA, 1992). Для визначення рівня індивідуальної гігієни порожнини рота використовували гігієнічний індекс OHI-S (Oral Hygiene Index-Simplified) за J. C. Green, J. R. Vermillion (1964).
Результати. Результати індексної оцінки стану тканин пародонта показали, що у пацієнтів з ГП за наявності ІХС спостерігали статистично вищі показники індексів РМА, PBI та PSR у порівнянні з пацієнтами з ГП без ІХС. Середні значення показників індексу РМА, які у пацієнтів з ГП та ІХС становили 63,27 ± 1,92 %, були еквівалентними тяжкому ступеню запального процесу. Разом з тим, у групі порівняння показники індексу РМА вказували на середній ступінь запального процесу в тканинах ясен (43,32 ± 2,18 %) та були нижчими, за показники основної групи (р < 0,001). Значення індексу PBI у пацієнтів з ГП та ІХС становили 2,06 ± 0,08 бали та вірогідно відрізнялися від показників у пацієнтів з ГП без ІХС (1,20 ± 0,08 бала, р < 0,001). Про більш тяжкий ступінь ушкодження тканин пародонта свідчив також індекс PSR, який в основній групі становив 3,30 ± 0,06 бала та статистично відрізнявся від показника PSR групи порівняння (3,01 ± 0,09 бала; р < 0,01). Не було виявлено статистичної різниці показників рівня гігієни за індексом OHI-S у групі у досліджуваних групах (p > 0,05). Проте серед більшості пацієнтів з ІХС переважав «незадовільний» (27,19 ± 4,17 %) та «поганий» (53,50 ± 14,67 %) рівень гігієни. У пацієнтів із ГП та ІХС за показниками індексів РМА та PSR у стані тканин пародонта не простежували істотних гендерних відмінностей (р > 0,05). Проте ступінь кровоточивості ясен за індексом РВІ був вищим у чоловіків, ніж у жінок (р < 0,05). Рівень індивідуальної гігієни порожнини рота був достовірно кращим у жінок порівняно з чоловіками (р < 0,01).
Висновки. З огляду на отримані результати дослідження можна припустити, що на тлі незадовільної гігієни порожнини рота, наростання запальних змін в тканинах пародонта при ГП відбувається саме за наявності атеросклеротичного процесу, тобто ІХС.