Клініко-лабораторні підходи до вибору антимікробної терапії периімплантиту з урахуванням природної резистентності патогенів

Анотація

Актуальність. Серед методів ортопедичної реабілітації хворих із частковою втратою зубів дедалі пріоритетнішою стає дентальна імплантація. Одним із найпоширеніших ускладнень дентальної імплантації є пери­імплантит, розвиток якого пов’язують з формуванням дисбіотичних біоплівкових спільнот. Для реалізації персоніфікованого підходу лікування периімплантиту актуальним є визначення ефективної антимікробної стратегії з метою розроблення дієвих методів лікування та пролонгування терміну користування ортопедичними конструкціями. Мікробіологічний скринінг у пацієнтів із периімплантитом показав наявність мікробних комплексів, що належать до різних систематичних груп та відмінні за природною чутливістю до антибіотиків.
Мета: дослідити антибіотикорезистентність мікробних профілів мікробіоти периімплантної ділянки в умовах периімплантиту в контексті планування і проведення підтримувальної медикаментозної і немедикаментозної терапії периімплантантних тканин, оптимізації мікробіому ротової порожнини на етапах користування ортопедичними конструкціями.
Матеріали і методи. Антибіотикорезистентність визначали диско-дифузійним методом за рекомендацією European Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing (EUCAST). Чутливість мікроорганізмів досліджували із застосуванням стандартних дисків із антибіотиками виробництва ТОВ «Фармактив» (Україна). Аналізували чутливість бактеріальних ізолятів до таких антибіотиків (мкг): амоксицилін/клавулонат (20/10), цефтриаксон (30), цефуроксим (50), цефоперазон/сульбактам (75), цефтазидим (30), цефотаксим (30), меропенем (10), іміпенем (10), ципрофлоксацин (5), левофлоксацин (5), гатифлоксацин (5), норфлоксацин (10), офлоксацин (1), еритроміцин (15), азітроміцин (15), кларитроміцин (15), лінкоміцин (15), кліндаміцин (10), доксициклін (30), цефіксим (5)
Результати. За індикації бактерій роду Streptococcus в осередку запального процесу валідація чутливості з використанням скринінгових антибіотиків дає змогу визначити стратегію антимікробної терапії на користь цефалоспоринів або беталактамів у випадку чутливості штамів до вказаних груп антибіотиків, за їх резистентності, препаратами вибору є фторхінолони, до яких зберігається високий рівень чутливості.
Результати досліджень показують, що мікробна етіологія периімплантиту включає складну взаємодію різних видів та родів бактерій, зокрема аеробних, анаеробних та факультативно анаеробних, як грамнегативних, так і грампозитивних, що й ускладнює вибір цільового антибіотика. Визначення антибіотикограм у полімікробній спільноті виявило значну варіабельність чутливості у межах асоціації. Урахування природної резистентності мікроорганізмів до антибіотиків та порівняння антибіотикограм різних бактерій у межах асоціації дає змогу верифікувати ефективний антибіотик, що впливатиме на всі домінуючі мікробні комплекси периімплантної ділянки.
Висновки. Якісний та кількісний аналіз мікробіоти порожнини рота є необхідною умовою передіплантаційного скринінгу з метою реєстрації вихідного стану мікробного профілю як референтного значення, відповідно до показників якого у подальшому буде визначатись стратегія медичної реабілітації стоматологічних пацієнтів.
Для реалізації персоніфікованого підходу до лікування периімплантитів актуальним є виявлення та ідентифікація бактерій периімплантної ділянки, які спричиняють запальний процес, у контексті вибору ефективної антимікробної стратегії з метою розроблення дієвих методів лікування та предикції ускладнень. Ідентифікація мікробного профілю з високим ступенем імовірності визначатиме раціональні підходи до антимікробної терапії у разі периімплантитів.