Особливості психоемоційного стану ортодонтичних пацієнтів при лікуванні брекет-конструкціями

Анотація

Резюме. Зростання поширеності ортодонтичної патології серед населення обумовлює зростання потреби в ортодонтичному лікуванні, яке є тривалим, складним та багатоетапним. Важливою складовою успішності ортодонтичного лікування є психоемоційний стан пацієнтів. Лікування незнімними ортодонтичними апаратами є ефективним, проте його етапи супроводжуються вираженим больовим синдромом, що негативно позначається на якості життя пацієнтів і потребує додаткової корекції для досягнення успіху у лікуванні.
Мета: провести порівняльну оцінку психоемоційного стану ортодонтичних пацієнтів, які перебувають на різних етапах лікування незнімними ортодонтичними брекет-конструкціями.
Матеріали і методи дослідження. Обстежили 60 ортодонтичних пацієнтів, які проходять лікування брекет-системами. Для оцінки психоемоційного стану використовували: шкалу тривожності Ч. Спілбергера в адаптації Л. Ханіна (STAI — State-Trait Anxiety Inventory), шкалу Кораха DAS (Dental Anxiety Scale) та шкалу катастрофізації болю (PCS — Pain Catastrophizing Scale). Опрацювання числових даних проводили в адаптованому програмному забезпеченні Microsoft Excel 2019 із застосуванням прикладних плагінів та утиліт XLSTAT та Analyse-it.
Результати. Згідно зі шкалою Кораха DAS, у 31 пацієнта (51,7 % усіх обстежених) демонструвався високий рівень тривожності; у 14 пацієнтів (23,3 %) — помірний рівень тривожності, а ще у 14 (23,3 %) — виражену дентофобію та панічний страх; у 1 пацієнта (1,7 %) сумарно встановлено 4–8 балів, що відповідало низькому рівню тривожності та спокійному ставленню. Серед жінок переважав стан високого рівня тривожності (54,5 %), виражена дентофобія і панічний страх (24,2 %) та помірний рівень тривожності (21,3 %); показники, що відповідають низькому рівню тривожності та спокійному ставленню, серед жінок не діагностували. Серед чоловіків також переважав стан високого рівня тривожності (48,2 %), помірний рівень (25,9 %) та виражена дентофобія і панічний страх (22,2 %); низький рівень тривожності та спокійне ставлення були притаманні 1 чоловіку (3,7 % від загальної кількості чоловіків).
У ортодонтичних пацієнтів із різними рівнями особистісної тривожності розподіл балів за шкалою PCS відрізнявся. Серед жінок із високою та помірною особистісною тривожністю переважав стан румінації (30,2 % та 12,1 % відповідно від загальної кількості обстежених жінок). Стан перебільшення відзначали у 24,2 % та 6,1 % від загальної кількості обстежених жінок; він характеризується клінічно значущою катастрофізацією, яка потребує втручання лікаря. Серед чоловіків із високою особистісною тривожністю також переважав стан румінації (37,1 % від загальної кількості обстежених чоловіків); серед осіб із помірною тривожністю переважав стан безпосередності (14,8 % від загальної кількості обстежених чоловіків). Стан перебільшення, який характеризується клінічно значущою катастрофізацією, відзначався у 14,8 % чоловіків із високою особистісною тривожністю та 3,7 % чоловіків із помірною особистісною тривожністю від загальної кількості обстежених чоловіків.
Висновки. Серед обстежених ортодонтичних пацієнтів найбільша частка (63,3%) характеризувалася високим рівнем особистісної тривожності. Однією з важливих складових успішності ортодонтичного лікування є психологічний профіль пацієнта, що обумовлює необхідність вивчення мотиваційних чинників, а також особистісних характеристик, які можуть визначати сприйняття власної зовнішності та готовність до тривалого лікування.