Підвищення якості лікування пацієнтів, які перебувають у стані хронічного соціального стресу

Анотація

Мета дослідження. Підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів з патологічним прикусом і наявними шкідливими звичками шляхом ортодонтичного лікування й усунення шкідливої звички.
Методи дослідження. Обстежено та проліковано 30 хворих віком 9–12 років із зубощелепними аномаліями та порушеннями архітектоніки присінка рота на тлі шкідливих звичок. Хворим І групи (15 осіб) проводили санацію ротової порожнини, ортодонтичне лікування за допомогою знімних і незнімних конструкцій, френулопластику, а в післяоперційний період призначали хлоргексидин-дента, у хворих ІІ групи (15 осіб) лікування було доповнено діоксизолем (UA/8021/01/01). Проводили клінічне дослідження, основним моментом якого було виявлення аномально прикріпленої вуздечки губ та язика, наявність сполучнотканинних тяжів в боковій групі зубів, змін у зубощелепній системі, зумовлені шкідливими звичками. Рентгенологічне обстеження (комп’ютерна конусна томографія, ортопантомографія) — з метою виявлення змін у положенні зубів та їх зачатків, щільності й товщини кісткової структури щелепних кісток. Вивчали цефалометричні параметри за McNamara, аналізували товщину жувальних м’язів. Порівнювали зміни положення зубів на гіпсових моделях і показники фотопротоколу до лікування й після його закінчення. Проводили таємне анкетування всіх хворих до та на етапах лікування з метою виявлення стресових чинників, які впливають на організм, вивчали залежність між наявністю стресового фактора та шкідливою звичкою в дітей.

Наукова новизна. Клінічні дослідження показали, що в 90 % обстежених пацієнтів (27 осіб) наявні шкідливі звички, які пов’язують з наявністю хронічного соціального стресу. Пацієнти, які зуміли побороти шкідливу звичку, швидше отримували бажаний терапевтичний ефект від лікування за результатами клінічного та рентгенологічного обстеження, цефалометричного аналізу та фотопротоколу. У всіх пацієнтів до лікування були наявні порушення архітектоніки присінка рота, що проявлялися високо прикріпленими тяжами в ділянці ікол, премолярів і вуздечки губи на нижній щелепі (менше 5 мм); низько прикріпленими тяжами в ділянці ікол, премолярів і вуздечки губи на верхній щелепі (менше 5 мм). У хворих, яким у хірургічну корекцію порушень архітектоніки було включено діоксизоль, спостерігали формування нормотрофічного рубця, який не зумовлював травмуючу дію на тканини пародонта та положення окремої групи зубів. Дані комп’ютерної томографії вказували на зміни щільності й товщини кісткової структури щелепних кісток у ділянках, де зуміли усунути шкідливу звичку. Оцінювання гіпсових моделей зубних рядів після лікування підтверджувало рентгенологічні характеристики.

Висновки. Шкідливі звички прогресують при наявності хронічного соціального стресу, який, за результатами опитування, проявляється в 90 % пацієнтів. Френулопластика є важливим етапом комплексного лікування хворих із зубощелепними аномаліями та наявністю аномалій архітектоніки присінка рота. Після активного ортодонтичного лікування за допомогою знімних і незнімних конструкцій і проведення френулопластики, постійної боротьби над хронічними звичками та нівелюванням стресових факторів, за допомогою усунення стресових чинників отримуємо бажаний терапевтичний ефект в ортодонтичних хворих.