Аналіз комплікацій, пов’язаних із клініко-технологічним процесом, які виникають у віддаленому періоді функціонування незнімних ортопедичних конструкцій з опорою на дентальних імплантатах

Анотація

Резюме. Стаття присвячена аналізу комплікацій, пов’язаних із клініко-технологічними процесами, які виникають у віддаленому періоді функціонування незнімних ортопедичних конструкцій з опорою на дентальних імплантатах, а також впливу даних ускладнень на успішність дентального протезування.
Мета: провести кількісну оцінку поширеності комплікацій, пов’язаних із клініко-технологічними процесами, які виникають у віддаленому періоді функціонування залежно від методу виготовлення та способу фіксації не­знім­них ортопедичних конструкцій з опорою на дентальних імплантатах.
Матеріал та методи. Проведено дослідження 204 пацієнтів віком від 18 до 55 років: 112 жінок та 92 чоловіків (54,9 % і 45,1 % відповідно) з дефектами зубних рядів по II та ІІІ класам за Кеннеді малої протяжності, яким було виготовлено ортопедичні конструкції з опорою на один або два дентальні імплантати, внутрішнім конусом супраструктури 11°. Пацієнти були розподілені на групи залежно від типу фіксації та методу виготовлення ортопедичних конструкцій: аналоговий метод — 91 пацієнт (44,6 %) та цифровий метод — 113 пацієнтів (55,4 %). Клінічні випадки аналізували залежно від ускладнень: послаблення гвинта, розклеювання супраструктури, перелом ортопедичних конструкцій, перелом імплантатів у періоди до 1 року, від 1 до 3 років та понад 3 роки. Також проводився аналіз задоволеності пацієнтів ортопедичною конструкцією за системою NPS (Net Promoter System).
Результати. Згідно з аналізом результатів досліджень, у 129 (63,2 %) пацієнтів протягом останніх трьох років проблем при функціонуванні ортопедичних конструкцій з опорою на дентальних імплантатах не виникало. У решти 75 пацієнтів (36,8 %) спостерігались ті чи інші ускладнення, які виникали в різні періоди функціо­нування ортопедичних конструкцій з опорою на дентальних імплантатах. Так, протягом першого року кількість комплікацій, пов’язаних із клініко-технологічним процесом, була на рівні 20,3 %, а найпоширенішим ускладненням було розкручування гвинта (11,3 %). Протягом наступного досліджуваного періоду (1–3 роки) відсоток ускладнень зріс до 30,9 %, кількість випадків розкручування гвинтів склала 14,5 %, а кількість розклеювання ортопедичних конструкцій склала 10,5 % від загальної кількості ускладнень. У період понад трьох років у досліджуваних групах відмічалося зростання кількості випадків ускладнень до 55,3 %, при цьому у пацієнтів, яким виготовлялись ортопедичні реставрації за аналоговим протоколом, частота виникнення ускладнень була вищою в 1,5 раза порів­няно з цифровим. Збільшення кількості випадків розкручування гвинтів склало 23,3 %, що у 1,5 раза більше, порів­няно з попереднім періодом. Частота розклеювання зросла незначно і була на рівні 12,9 %. Аналіз задоволеності пацієнтів із гвинтовим типом фіксації: індекс NPS складав 73 % серед чоловіків та 75 % серед жінок; у групі з цементним типом фіксації індекс NPS складав 69 % серед чоловіків та 65 % серед жінок, що також вказує на досить високу задоволеність пацієнтів цим типом реабілітації. Пацієнти, яким ортопедичні конструкції виготовляли цифровим методом: у групі з гвинтовим типом фіксації індекс NPS складав 77 % серед чоловіків та 69 % серед жінок, а у групі з цементним типом фіксації індекс NPS складав 75 % серед чоловіків та 76 % серед жінок.
Висновки. Результати проведених досліджень підтверджують актуальність даної проблеми та вказують на високі показники комплікацій (36,8 %), що виникали у віддаленому періоді функціонування ортопедичних конструкцій з опорою на дентальних імплантатах і були пов’язані з клініко-технологічним процесом. Найбільші показники ускладнень спостерігались при гвинтовому типі фіксації ортопедичної конструкції (58,6 %) та частіше виникали у пацієнтів із дефектом зубних рядів по II класу за Кеннеді (69,6 %). Найбільш поширеним серед ускладнень у віддаленому періоді функціонування ортопедичних конструкцій було розкручування гвинтів, що становило 49,1 % від усіх випадків, а частота виникнення збільшувалась в розрізі термінів спостережень. Суттєвої різниці в кількісних показниках ускладнень між групою пацієнтів, яким було виготовлено ортопедичну конструкцію за цифровим та аналоговим протоколами, не виявлено. Індекс задоволеності пацієнтів NPS на етапах дослідження коливався в межах 65–77 %, що можна вважати високим, суттєво не відрізнявся залежно від методу виготовлення та способу фіксації незнімної ортопедичної з опорою на дентальних імплантатах.