Результати визначення профілю резистентності патогенних мікроорганізмів порожнини рота до антимікробних препаратів у пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом на етапі підготовки до дентальної імплантації: одноцентрове пілотне дослідження

Анотація

Хронічний генералізований пародонтит (ХГП) є однією з найбільш поширених патологій зубощелепної системи та становить суттєвий ризик для успішної остеоінтеграції дентальних імплантатів. Наявність патогенних антибіотикорезистентних мікроорганізмів у пародонтальних кишенях підвищує ризик післяопераційних ускладнень. Попри важливість цього чинника, локальні дані щодо антибіотикорезистентності оральної мікробіоти у пацієнтів із ХГП залишаються недостатніми.
Мета: визначити профіль антибіотикорезистентності патогенних мікроорганізмів порожнини рота у пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом на етапі підготовки до дентальної імплантації.
Матеріали та методи. Проведено одноцентрове проспективне пілотне дослідження за участю 27 пацієнтів віком 36–60 років із підтвердженим ХГП, у яких планувалася дентальна імплантація. Забір матеріалу здійснювали із пародонтальних кишень ⩾ 4 мм та ділянок запланованої імплантації. Аеробну та анаеробну мікрофлору ідентифікували за допомогою автоматизованої системи Phoenix M50 та тест-систем API. Чутливість до антимікробних препаратів визначали згідно з настановами EUCAST/CLSI.
Результати. Найвищу антимікробну активність продемонстрували цефепім і меропенем (чутливість 51,9 % ізолятів), тоді як цефуроксим та цефотаксим були ефективними у 44,4 % випадків. Пеніцилін був дієвим лише щодо третини ізолятів, переважно Streptococcus spp., Enterobacter cloacae та Pseudomonas putida демонстрували повну резистентність. Кліндаміцин, глікопептиди та метронідазол виявляли вибіркову активність залежно від виду мікроорганізмів, а Prevotella spp. зберігали чутливість до меропенему та інгібіторозахищених пеніцилінів.
Висновки. У пацієнтів із ХГП, які готуються до дентальної імплантації, виявлено високий рівень резистентності Enterobacter cloacae та Pseudomonas putida до пеніцилінів, лінкозамідів і глікопептидів, що обмежує можливість їх застосування для емпіричної терапії. Найбільш перспективними препаратами виявилися β-лактами широкого спектра та карбапенеми. Результати підкреслюють необхідність подальших багатоцентрових досліджень для уточнення регіональних профілів антибіотикорезистентності.