Функціональна матриця в розвитку лицевого скелета в дітей

Анотація

Мета дослідження: виявлення взаємозв’язків між наявністю шкідливої звички і порушенням формування лицевого скелету дітей. Підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів із патологічним прикусом і наявними шкідливими звичками шляхом ортодонтичного лікування та усунення шкідливої звички.
Методи дослідження. Обстежено та проліковано 15 хворих віком 9–12 років (І група) та 15 хворих віком 12–15 років (ІІ група) із зубощелепними аномаліями та порушеннями архітектоніки присінка рота на тлі шкідливих звичок. Усім хворим проводили санацію ротової порожнини, ортодонтичне лікування знімними та незнімними конструкціями, хірургічну корекцію порушень архітектоніки присінка рота (френелопластику, пластику сполучнотканинних тяжів). Проводили клінічне дослідження, де основним моментом було виявлення аномально прикріпленої вуздечок губ та язика, наявність сполучнотканинних тяжів у боковій групі зубів, змін у зубощелепній системі, зумовлені шкідливими звичками. Комп’ютерна конусна томографія – з метою виявлення змін у положенні зубів та їх зачатків, щільності й товщини кісткової структури щелепових кісток. Проводили наступне 3D-моделювання лицевого черепа та вивчали цефалометричні параметри за McNamara, товщину симетричних жувальних м’язів, аналізували взаємозв’язок між товщиною м’язів і товщиною кісткової структури. Порівнювали зміни фотопротоколу до лікування й після його закінчення.
Наукова новизна. Клінічні дослідження показали, що у 96,6 % обстежених пацієнтів (29 осіб) наявні шкідливі звички. Пацієнти, які зуміли побороти шкідливу звичку, швидше отримували бажаний терапевтичний ефект від лікування за результатами клінічного й рентгенологічного обстеження, цефалометричного аналізу та фотопротоколу. У всіх пацієнтів до лікування були наявні порушення архітектоніки присінка рота, що проявлялись високо прикріпленими тяжами в ділянці ікол, премолярів і вуздечки губи на нижній щелепі (менше 5 мм); низько прикріпленими тяжами в ділянці ікол, премолярів і вуздечки губи на верхній щелепі менше 5 мм). Дані комп’ютерної томографії вказували на зміни щільності та товщини кісткової структури щелепових кісток у ділянках, де зуміли усунути шкідливу звичку. Спостерігали збільшення товщини кісткової структури лицевого черепа й товщини жувальних м’язів на тій стороні, де зуміли усунути шкідливу звичку. У хворих І та ІІ груп спостерігали достовірну різницю показників цефалометричних параметрів за McNamara до лікування та через рік після початку активного лікування (p ≤ 0,05). Показники в І і ІІ групах недостовірно відрізнялись між собою до лікування (p ≥ 0,05), однак достовірно відрізнялися через рік після лікування (p ≤ 0,05), що пов’язуємо із властивостями кісткової структури пацієнтів у різні вікові періоди.
Висновки. Шкідливі звички прогресують незалежно від віку пацієнта, проявляються у 96,6 % пацієнтів. Результати клінічного та рентгенологічного дослідження, аналіз цефалометричних показників і даних товщини жувальної мускулатури підтверджують залежність між хронічною шкідливою звичкою й розвитком кісткового та м’язового апарату. Отримані результати вказують на здатність кісткової тканини змінювати свою товщину, обриси після усунення шкідливої звички та підтверджують наявність функціональної матриці розвитку кісткової структури. Шкідлива звичка часто є одним з етіологічних чинників розвитку патологічного прикусу, і лише за її свідомого усунення пацієнтом досягається бажаний терапевтичний ефект.